Тарас Шевченко - художник

Старости



Папір, офорт 18x25,6; 23,8X29,9; (26,8x35,2). [Пб.]. [Н. п. XI] 1844.
Під зображенням зліва підпис автора і дата: Шевченко 1844.
Посередині назва: їТЛрШІТЬІ, нижче - ця ж назва, повторена французькою мовою. Зліва від неї - пояснювальний текст Шевченка до офорта: Покохавшись лито чито два парубокъ здивчиною, роспизнавше и уподобавше одно другого, парубокъ додивчининого батька и матери посыла Старостивъ, людей добромовыхъ и натаку ричъ дотепныхъ; колы батько й маты побласловлять, то дивчина перевязавше старостамъ рушныки черезъ плечи, подає зарученому своему на тарильци, або крамну, або самодильну хустку.
Справа від назви - цей же текст, повторений французькою мовою.
Дата виконання офорта уточнена на підставі листа Шевченка до Я. Г. Кухаренка від 26.ХІ 1844 р. (див. прим, до № 92-97).
Етюди та начерки до композиції див в альбомі 1839-1843 pp. (№ 176, 177, 178, 185, 186, 187).
Попередні місця збереження описаного примірника: Державний Ермітаж, ІТГ, ГКШ.
1911 р. експонувався на виставці художніх творів Т. Шевченка в Києві (Каталог, № 82); 1929 р.- на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, стор. 17, № 2); 1939 р.- на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві (Каталог, № 145).
Офортна дошка зберігається в ДМШ.

ДМШ, інв. № г -376.