ПЕРЕДМОВА

Запропонована читачеві колективна монографія "Шевченкознавство в Київському національному університеті" виникла як один із результатів роботи кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології КНУ, створеної 1999 р. на основі рішення Вченої ради Київського університету на чолі з ректором КНУ академіком НАН України В.В.Скопенком.

Увага науковців Київського університету віддавна була прикута до творчості Шевченка: з самої появи "Кобзаря" твори Шевченка здобулися на їх поцінування. При загальній оцінці творчого набутку поета виникає осібна увага до тих або інших його творів. Ця увага зростає після виходу в світ 1841 року окремим виданням поеми "Гайдамаки"; цей твір поета породив чи не найбільше літературознавчих тлумачень і різнотлумачень, став своєрідним еталоном для співвіднесення і зовнішнього плану, коли творчість Шевченка порівнювалася – крізь призму певного вірша або поеми – зі спадщиною іншого митця, і внутрішнього, коли визначалася особливість певного твору порівняно з іншими поетичними візіями Шевченка.

Ці явища за багатьох випадків мали принципове значення для української літератури: вони розвивали важливу її грань, а саме – літературознавчу критику за оптимальними для певної доби законами, стимулюючи тим і розвиток літературної критики, і літературознавчого процесу в цілому. Особливо важливе значення мало це тому, що українська література, впродовж тривалого часу позбавлена права на самодостатній розвиток, засобами шевченкознавчими чи не найбільше те право відстоювала і утверджувала.

Окрім того, особливий світ образів Шевченка потребував нової якості оцінки творчості митця, й літературна критика, долаючи у багатьох випадках суб'єктивність, заклішованість, стереотипи і одверте несприйняття багатьох мистецьких уподобань Шевченка, усе-таки здобулася на вивищування над своїм рівнем; отже, завдяки новій якості літературної творчості літературна критика здобулася на нову якість своєї суті.

Варто зауважити й інше: окремі, проте доволі відчутні негації в оцінці творчості Шевченка несли з собою не тільки мінусові ознаки; такі оцінки ставали, з одного боку, побудником до пошуку нової точки зору на проблему, а з іншого – своєрідним етапом відліку звертання літературної критики до певної теми. Так або інак, усе ж доводиться констатувати, що і негативні характеристики в баченні окремих літературних творів Шевченка сприяли активізації роботи літературно-критичної думки, яку згодом назвуть шевченкознавчою.

Не слід забувати і того, що нова – з огляду на нову якість літературної творчості Шевченка – якість літературної критики справила значний вплив на формування естетичної та філософської думки в Україні. Варто зважити, що цей вплив здійснювався упродовж тривалого часу, отже, відбувалося, по суті, помітне маркування філософсько-естетичної думки в Україні низкою категорій, що були чинними для шевченкознавства, власне, які визрівали в сукупності з часом і характером сприйняття творчості Шевченка.

Творчість Шевченка справила вплив і на формування, в цілому, наукових студій в Україні. Характер, спрямування і тривалість цієї роботи, що виокремилась в осібну галузь науки – шевченкознавство – достойно представляють шевченкознавчі дослідження в Київському національному університеті.

Тема "Шевченко і Київський університет" уже розглядалася у спеціальних дослідженнях шевченкознавців, причетних до університету, маються на увазі спостереження Д.Савченка "Шевченко в Київському університеті" – Пролетарська правда, 1938, 22 листопада; Я. Сірого "Т.Г.Шевченко – співробітник Київської археографічної комісії 1845 – 1846 рр." – Пролетарська правда . – 1938., А.Іванського "Створити кабінет Т.Г.Шевченка" – За комуністичні кадри. – 1939. – 17 травня, Є.Кирилюка "Т.Г.Шевченко і університет" – За радянські кадри. – 1949. – 15 лютого, Є.Кирилюка "Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство" – Вісник АН УРСР. – 1944. – № 3-4, Г.Неділька "Т.Г.Шевченко і Київський університет" – Вечірній Київ. – 1954. – 9 березня, М.Рудька "Тарас Шевченко і Київський університет" –К.,1959, П.Попова "Шевченко і Київський університет" – К., 1964, Я. Мусенка "Кабінет шевченкознавства – До 50-річчя Радянської влади". – Вісник Київського університету. Серія філології. – 1967. – №9.

На відміну від попередніх, у запропонованому виданні "Шевченкознавство в Київському національному університеті" аналізується не лише певний етап шевченкознавчого пошуку в Київському національному університеті, а й ті здобутки, завдяки яким шевченкознавці університету виступають пошуковцями-новаторами, забезпечуючи поступальний розвиток галузі науки в цілому. Для забезпечення виваженості та об'єктивованості спостережень у праці "Шевченкознавство в Київському національному університеті" аналіз шевченкознавчого пошуку провадиться згідно хронологічного цензу. Шевченкознавство в Київському університеті у 1860- 1930 рр. – вивчав С.К.Росовецький; 1931 – 1950 рр. досліджувала Я.В.Вільна; 1951 – 1970 рр. – студіювала С.В.Задорожна;1971 – 1980 рр. – вивчав Г.Ф.Семенюк, 1981 – 2003 рр. – досліджувала Л.М.Задорожна, яка забезпечила вступ і висновки до видання та здійснила структурне упорядкування монографії; бібліографію, ілюстративний матеріал надала В.І.Гнатенко.

Якщо шевченкознавчі студії КНУ кінця ХІХ – початку ХХ ст. присвячені переважно поетиці творів Шевченка і пошуку шляхів розвитку української літератури в цілому, то подальші етапи в розвитку шевченкознавства – до кінця 60-х років характеризуються поглибленням уваги до літературної спадщини, історичних поглядів Шевченка, місця поета в українському і європейському літературному процесах.

У 70-80-ті роки у шевченкознавстві Київського університету зростає питома вага досліджень порівняльного плану: це стосується і галузі поетики творчості, й галузі перекладознавства та, на загал, літературних взаємин, увага до яких посилюється завдяки, зокрема, тим ученим, що розпочинають у цей час в університеті свою дослідницьку діяльність.

Із 90-х рр. значно зростає кількісний і, що головне, якісний аспекти шевченкознавчого пошуку в Київському університеті: шевченкознавство збагачується дедалі більшим досвідом; це збагачення іде двома головними напрямками: якщо досвідчені шевченкознавці поглиблюють обраний аспект дослідження, то молоді дослідники приходять у шевченкознавчу науку з новими ідеями, прагненням явити або переоцінити роботи попередників, або прокласти – своїм спектром пошуку – нове русло в дослідженні спадщини Шевченка; таким чином, поряд із оновленням самої якості досліджень здійснюється оновлення аспектів, напрямків пошуку в шевченкознавчій науці. Прикметне й інше: шевченкознавча наука перестає бути прерогативою наукового пошуку самих лише філологів: дедалі активніше в стінах Київського університету до цієї роботи залучаються історики, психологи, філософи.

У роки, наближені до другого тисячоліття, шевченкознавство Київського університету збагачується низкою праць, що представляють науковий пошук у тих сферах шевченкознавства, що на цей час найменше вивчені: філософія, психологія, фольклористика. Досліджуються архетипи у творчості митця, вивчаються особливості поезії митця з погляду фонетики. Пріоритетністю цих пошуків шевченкознавства Київського університету стає, водночас, флагманом шевченкознавчого пошуку в Україні.

Із усього, що народжене новітнім шевченкознавством, найбільшим чином вирізняється за своєю суттю те, що напрацьоване шевченкознавством у 90-ті роки. У ньому, на загал, відсутнє уподібнення, контамінаційний чинник, – навпаки: шевченкознавці дедалі наполегливіше заявляють свою позицію, чи то виважено-індивідуальну, чи емоційно-індивідуалістичну – як таку, що максимально повно обсервує явище, отже, творчість Шевченка та власне самого поета і, водночас, як таку, що в запропонованому ракурсі бачення дозволяє найбільш проникливо збагнути, осягнути стрижневі моменти у спадщині митця.

Науковий пошук у виданні структуровано згідно хронологічного принципу і таких тематичних ареалів та проблем:

- історико-літературні дослідження;

- порівняльні студії;

- теоретико-літературний аспект;

- мовознавча оцінка;

- мистецтвознавчий пошук;

- психолого-педагогічні спостереження;

- фольклористичний аналіз;

- філософський аспект досліджень;

- Шевченко та історія.

Посилання здійснюються згідно з номером кожної позиції, заявленої в "Бібліографії" за принципом [1; 10], що означає видання під номером 1 зі сторінкою 10, видання з посиланням поза "Бібліографією" вказуються наприкінці відповідного розділу.

Нове, третє тисячоліття ознаменує новий підхід в оцінці творчості Шевченка викладачами, аспірантами і студентами Київського національного університету; віримо, що це будуть якісно нові, інші відкриття, тому запропоноване видання розглядаємо тільки як узагальнення шевченкознавчого пошуку в Київському національному університеті упродовж епохи тривалістю майже в 150 років, що позначить закінчення цілого тисячоліття і початок нового.