Ой я свого чоловіка

В дорогу послала,

А од шинку та до шинку

Стежечку топтала.

Та до куми заходила

Пшона позичати,

Отих дітей годувати

В нетопленій хаті.

І спати поклала,

Сама пішла до дяка

Добувати п'ятака

Та й заночувала.

А із Криму чоловік

Ледве ноги доволік.

Вози поламались,

З батіжками чумаченьки

Додому вертались.

Увійшов у хату,

Ударивсь об поли:

Лазять діти у запічку

Голодні і голі.

— А де ваша, діти, мати? —

Сердешний питає.

У шинку гуляє.