Колись, дурною головою,

Я думав, — горенько зо мною!

Як доведеться в світі жить?

Людей і Господа хвалить?

В багні колодою гнилою

Валятись, старітися, гнить,

Умерти й сліду не покинуть

На обікраденій землі...

О горе! горенько мені!

І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!