Бували войни й військовії свари:

Ґалаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї –

Було добра того чимало.

Минуло все, та не пропало.

Остались шашелі: гризуть,

Ж[е]руть і тлять старого [дуба]...

А од коріння тихо, любо

Зелен [і парості] ростуть.

І виростуть; і без сокири

Аж зареве та загуде,

Козак безверхий упаде,

Розтрощить трон, порве порфіру,

Роздавить вашого кумира,

Людськії шашелі. Няньки,

Дядьки отечества чужого!

Не стане ідола святого,

І вас не стане, – будяки

Та кропива – а більш нічого

Не виросте над вашим трупом.

І стане купою на купі

Смердячий гній — і все те, все

Потроху вітер рознесе,

А [ми] помолимося Богу

І небагатії, невбогі.