Кума моя і я

В Петрополіськім лабіринті

Блукали ми — і тьма, і тьма...

«Ходімо, куме, в піраміду,

Засвітим світоч». І зайшли.

Єлей і миро принесли.

І чепурненький жрець Ізіди,

Чорнявенький і кавалер,

Скромненько длань свою простер,

І хор по манію лакея,

Чи то жерця: «Во Іудеї

Бисть цар Саул». Потім хор

Ревнув з Бортнянського: «О скорбь,

О скорбь моя! О скорбь велика!»