Над Дніпровою сагόю

Стоїть явор меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

 

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий,   похилився,

Мов козак той зажурився.

 

Що без долі, без родини

Та без вірної дружини,

І дружини і надії

В самотині посивіє!

 

Явор каже: – Похилюся

Та в Дніпрові скупаюся. –

Козак каже: – Погуляю

Та любую пошукаю. –

 

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка із гаю

Вихожаючи, співають;

 

Повбирані, заквітчані

Та з таланóм заручені,

Думки-гадоньки   не мають,

В'ються-гнуться та співають.